Тірамісу (Tiramisu)

     Тірамісу відносно "молодий" десерт, оскільки перші письмові згадки про нього датуються 1971 роком, вказуючи, що десерт був винайдений в 1969 році недалеко від Венеції одним італійським кулінаром. Є й інші теорії походження цього славного десерту. А сама назва тірамісу, з італійської дослівно означає " піднеси мене вверх", чи то від неймовірної легкості та ніжності десерту, чи то від романтичної аури, яка завжди товаришує тірамісу, чи то від інгредієнтів, з яких складається цей чудо десерт, що надають бадьорості. Якби це не було, десерт вже встиг набути звання класики італійської кухні й здобути популярність у всьому світі. І не дарма!

     Є безліч рецептів тірамісу. Я ділюсь своїм, який вважаю найкращим, оскільки дійшла до нього, у плані інгредієнтів та пропорцій, поступово. Мені вдалось досягти такої якості десерту, який чудовий своєю консистенцією, дуже ніжний, але добре тримає форму, а смак його збалансований та насичений. Ті хто вже пробував приготувати тірамісу, знає про те, що хороша консистеція, - це аспект десерту дуже важливий, але не так легкий в реалізації. Надто часто мені доводилось смакувати тірамісу, яке було навіть не погане не смак, але консистенція розмазні просто все псувала!

      Тірамісу я готувала на домашньому сирі маскарпоне. Як його зробити дома, дивіться ТУТ. Якщо маєте можливість купити якісні вершки, варто зробити маскарпоне самостійно. Він має чудову консистенцію та смак.

     В тірамісу багатьох лякає використання сирих жовтків. Мене теж, коли не маю змоги купити домашні яйця у довірених осіб (не сезон, розкупили або треба було ще на вчора). З ситуації я вийшла так, що з жовтків і вина приготувала, на водяній бані, десертний соус сабайон і його вже вводила до сиру. Це не зробило консистенцію маси рідшою, а смак суттєво збагатило.

      Частіше за все, до солодкої маси з маскарпоне та жовтків для тірамісу, не додають вершки. Я ж додала збиті вершки. Дякуючи ним консистенція дуже ніжна та десерт краще тримає форму після охолодження.

     І ще кілька слів щодо просочування печива, що не є таким простим кроком. Якщо просочите надто щедро, рідина з печива буде відділятись, а само печиво буде просто огидним. Якщо просочите надто мало, десерт буде здаватись сухим. Я просочую таким чином: спочатку занурюю печиво до половини в рідину й одразу ж швидко викладаю в форму, потім просочую друге печиво і в шаховому порядку викладаю поруч (так, щоб просочена і не просочена половинки лежали поруч), а потім, поверхню не просочених половинок, трішки зволожую за допомогою кулінарного пензлика. Під час настоювання та охолодження складеного десерту, все печиво рівномірно набирає вологи.

     Щодо алкоголю, можна робити й безалкогольну версію десерту. Замість вина використовувати воду, або ж каву, а замість лікеру Амарето, також просто більшу кількість кави чи просто розвести каву водою. Але смак буде вже не настільки збалансованим та насиченим. А загалом, кількість алкоголю в десерті настільки мала, що навіть той хто його категорично не вживає, в одній порції десерту його не відчує. Хоч донці своїй я все ж не давала його.