Сир Пекоріно з горіхами і медом

 Все настільки просто, що і рецептом назвати важко цей пост. Кількості відносні. Зрілість сиру також. Але я так люблю цю просту закуску, що вирішила все таки написати про неї. Одного разу спробувавши в готельному ресторані до сніданку, повторити те, що робили італійці, поєднуючи сир, мед і горіхи, втягнулася "суттєво" і назавжди.

По суті, горіхи і мед підійдуть будь-якого овечого сиру. А що стосується самого сиру, гурмани "сироїди" знають, що він буває різною зрілості. Я люблю як і витриманий сир Пекоріно (Piccante), так і молодий, або солодкий (Dolce), як його ніжно називають італійці.

А ще, така подача підходить до швейцарських зрілих сирів, австрійських і німецьких Bergkӓse, так званих гірських сирів, які при менш скромній подачі, нехай пробачать мене горяни, є просто не їстівними через їх "зрілий" аромату :-). Зізнаюсь, одного разу я викинула ексклюзивний дегустаційний набір швейцарських сирів, привезений зі Швейцарії. Як тільки відкрила на кухні, так запах такий стояв, що ледве змусила себе спробувати найніжніший з них, але потім відправила все в сміття, щільно закриваючи відро для сміття. Нехай пробачать мене швейцарці, не було чим дихати, а "аромат" з моєї підвальній кухні активно перелітав і в верхні кімнати. Треба було вживати заходів. А ми з чоловіком підвели для себе підсумок, що наші смакові рецептори не готові до смакової і ароматною гами шляхетних, витриманих швейцарських сирів :-). Треба ще шліфувати і шліфувати своє почуття прекрасного в їжі :-).