Короп під грибним соусом

Вишукана страва з коропа яка, попри простоту приготування, вразить навіть тих, хто коропа не дуже любить. Кілька нюансів приготування, як вимочування у вині, висока, таки дуже висока, температура запікання на початку, потім томлення риби під ароматним соусом, мають такий вплив на рибу, що страву неможливо забути і хочеться повторювати знову і знову. Саме такого коропа я готуватиму вже втретє на цьогорічне Різдво за західним стилем. Свято якого ми найбільше чекаємо з поміж усіх зимових свят (два св. Миколая, два Різдва, Новий Рік). Може просто тому, що воно перше, а може й тому, що так душевне і для нашої сім’ї сповнене давніх традицій. А оскільки в нашій польсько-українській сім’ї (саме «польсько» стоїть першим, бо поляків у нас в сім’ї вже троє, а українка я одна:-)), попри те, що проживаємо ми в Україні) ми перше Різдво святкуємо у польському стилі, тож вечеря традиційно без м’яса, або ж пісна, у польському розумінні посту. Можна все окрім м’яса, смальцю, тощо. Тобто масло, яйця, вершки, молоко, тощо, абсолютно дозволені. І короп на польському святвечорі головує. Отож щороку я шукаю та вигадую нові цікаві рецепти. Такого коропа готувала я минулого Різдва, коли до нас приїхали свекри, потім нещодавно я його знову готувала, щоб сфотографувати, бо тоді за святковим столом всі були так голодні, що відганяти усіх аби зробити належне фото, мені совість не дозволила. Та й не хотіла я щоб у так важливий вечір їсти головну страву холодною:-)). До речі, зник той короп зі стола першим:-). А смакуючи ним знову, вирішили з чоловіком, що цьогоріч він вкотре головуватиме за нашим святковим столом на Святвечір. Адже ми чекаємо в гості любих друзів здалека й хочемо їх здивувати.

Отож, про нюанси приготування. Спочатку про вимочування у вині. Попереджу, жоден метод вимочування, в чому б то не було, не позбавить коропа аромату мулу повністю. Але дещо його злагодить. Але чому саме у вині? Та тому, що вино окрім злагодження прикрого аромату, надає ще й приємну кислинку й особливий посмак. Раджу цей крок не ігнорувати, ба навіть більше, як маєте час, можна замочити рибу й на всю добу. А щоб не купати ту рибу в цінному вині, а використати лиш помірковану кількість шляхетного напою, потрібно рибу часто перевертати. Можна, як багато хто радить і навіть я так колись робила, скласти все у великий пакет, щільно закрутити й маринувати. Але якось надто багато я вже начиталась про контакт пластику з їжею й щось не хочеться дома ні пластикових контейнерів, ні тарілок. Тим паче не хочеться в пакетах їжу тривалий час маринувати. В пакетах для цього ще й не призначених. Є такі випадки коли без пластику не обійтись, але де це можна, я це роблю. Та й для планети нашої так краще…

Далі, про запікання. Спочатку рибу слід запікати, практично до готовності при 240ᵒС з конвекцією. Якщо Ваша духовка розганяється лиш до 220ᵒС, ну то нехай буде хоч так, трохи менш рум’яною та ароматною буде риба, але нехай. І одразу відправляйте з кухні усіх тих забобонних господинь, що бояться високих температур, нехай йдуть пити чай з пряничком і не «роблять Вам нерви», поки Ви готуєте. Адже риба любить інтенсивне приготування, але в короткий час. Саме за той час так інтенсивного запікання риба рум’яниться, щось там скапує і димить, а короп набуває казкового аромату, якого Ви нізащо не отримаєте нудно томлячи його годинами в ледь теплій духовці. І увага, він не спечеться за той час так щоб зовсім, «дійде» до готовності він пізніше, під соусом:-). Там вже все буде ніжно і спокійно, аби соус не спалити:-).

Щодо соусу. Я зробила експеримент. Вперше гриби я нарізала пластинками й поливала соусом рибу без попереднього збивання, другий раз все збила і зробила соус однорідним й полила ним рибу, немов ковдрою вкрила. І той другий варіант мені сподобався більше. Але при бажанні, можна гриби порізати дрібніше і не збивати.

І зверніть увагу на білий мелений перець. Його небагато і це дійсно має бути перець білий, не чорний, не рожевий, не духмяний. І саме його аромат там потрібен і робить страву особливою. Це теж важливо!