Сіміт - турецькі бублики (Simit)

Про любов туркв до сімітів

Сіміти, хоч і є дуже турецькими, насправді вони зустрічаються в багатьох кухнях світу. Сама назва цих бубликів в кунжуті "simit" походить з арабської мови, що означає "білий хліб". Турки їдять сіміти, як до сніданку, так і протягом дня, до чаю. Подають їх з різними джемами, з сирами або з айраном. А інколи взагалі без нічого й це не дивно, адже їх смак дуже самодостатній. Хто бував в Туреччині, не лише в готелі на пляжі, той швидше за все бачив харизматичних торговців сімітами, що носять їх на великих тацях на голові або на довгих палицях. Найменш цікаві продавці продають їх просто зі спеціальних хлібних тачок. Так чи інакше, ці неймовірно ароматні та цікаві бублики пекти дома зовсім не складно.

Трішки вражень про туреччину

Коли я в Туреччині, є такі речі, які я обов'язково маю зробити, це: принаймні раз з'їсти сіміт, випити каву по-турецьки закусуючи лукумом й випити міцного, дуже якісного, турецького чаю (можна одразу поєднати це із сімітом, як турки часто і роблять:-)). А щодо турецького чаю, то у нас є навіть сімейний жарт, пов'язаний зі смішною життєвою ситуацією, що сталась в Туреччині. Якось, будучи у справах в Туреччині, ми зупинились під Стамбулом у готелі, де в основному зупинялись турки, а не іноземні туристи й все там було в турецькому стилі, й чай з кип'ятком окремо із чайною заваркою в великому заварнику, який теж гріли, щоб заварка була тепла (для турків вкрай важливо, щоб чай був максимально гарячий). І мій чоловік, людина, що виросла в Польщі, на чаї в пакетиках, не знав про існування такого явища, як заварка:-). Він приходив на сніданок та наливав собі заварки замість нормального чаю й "скриплячи зубами" цей чефір пив:-). І так минуло кілька днів, аж якогось дня він не витримав й з серйозним виглядом за сніданком мене питає: "Міцний тут чай п'ють, правда?". Аж тоді я зрозуміла, що увесь той час він пив заварку, не розводячи її з водою, бо вважав, що в тому заварнику вже готовий чай:-). Сміялись ми тоді з пів дня. Й досі піджартовуємо з собою, коли у когось міцний чай:-). Турки люблять міцний чай, але не настільки:-). Коли ви в Туреччині, пильнуйте, щоб не напитись заварки.

Про розмір сімітів

Стандартний турецький сіміт значно більший розміром. І можна його зробити таким, але для домашнього вжитку, мені здається, краще все ж таки менші та зграбніші сіміти. Якщо захочете великих сімітів, діліть тісто на 5 частин, а не на 8 й розкатуйте довгі, приблизно метрові жгути й потім скручуйте, як ті менші. Далі все так само.

Про розчин для занурення бубликів

Перед обкачуванням у кунжуті, тісто занурюється у розчин води та пекмезу, що є виноградною патокою. В турецькій кухні пекмез використовують доволі часто, а ще частіше споживають його, як джем. В нас доволі важко його знайти, хоч в турецькій лавці на ринку я його бачила, але пекмез не важко замінити медом. Такий підсолоджувач для занурення сприяє кращому зарум'яненню сімітів та утворенню більш хрусткої скоринки. Щодо смаку, то солодкість поверхні майже не відчувається. Може тому, що пекмез розводиться з водою.

Кілька нюансів приготування сімітів

Щодо інших нюансів приготування турецьких бубликів, то все доволі просто й стандартно, як в роботі з дріжджовим тістом. Працювати без протягів, воду до тіста вливати кімнатної температури чи холодну (не гріти воду, бо дуже легко ошпарити дріжджі й той ризик не вартий відносного результату, бо при холодній ферментації тісто завжди смачніше ніж при всіляких пришвидшеннях), добре місити тісто, й після формування якомога можна менше його турбувати, а пекти у добре розігрітій духовці. От здається й усе.

Приготування сімітів